Декілька підходів і змін положень в ліжку не дали жодного результату...Рука потягнулася до тумбочки, найшов телефон... Годинник на старенькому моноблоці "Nokia" показував вже 5 хв. на першу... Потягнувся назад у ліжко... але сон щось все далі тікає... В мене перед будь-якою поїздкою завжди виникає цей симптом - "тіло ще тут, а думки вже там".=) У наявності авіаквиток "Сан-Паулу - Гоянія" і 2 уїкенди там. З надією бодай на трішки втікти від шумної "Сампи" я задався ще одною метою, а точніше з неї все і розпочалося - старий мій добрий колега Moria, він же Міша, вже от як 5 місяців взяв під своє керівництво один із найтитулованіших клубів у своєму штаті - "Гояс". "Давно пасувало вже побачитися нарешті і взяти інтерв'ю у новоспеченого тренера" - подумав я, і з тими думками почалапав збиратися в дорогу.
Ранкова кава, літак, 4 з половиною години перельоту і мене зустрічає аеропорт "Санта - Женев'єва".
"Міста контрастів" - спало на думку, як тільки ступив я на землю. 15 хвилин у столиці штату, а я почуваю себе відрізаним від світу, правда у хорошому аспекті - нема шуму, постійних заторів, а головне - зникли кілометри бруківок та тіні гігантських будинків. "Та у вас тут просто таки зелений рай" кажу я таксисту згодом , що поволі, немов на екскурсії везе мене до готелю. Крізь чорні, густі вуса помічаю посмішку, з видом повної зайнятості середніх літ чоловік відповідає: "Дійсно, так є", і згодом... немов прокинувшись зі сну, із здивуванням: "Ви що, не знали? Гоянія має найбільшу зелену площу на одного жителя в країні, і...і... займає друге місце після Едмонтону у світі, о так." - гордо додає він, підносячи вказівний палець вгору.
Трохи перепочивши від дороги, я направився через курортне місто до спорткомплексу команди "Гояс", своїх улюбленціів тутешні називають прізвиськом - "смарагдові" чи то через знову ж таки зелене місто, чи гравці для вболівальник такі цінні, тут вже залишається гадати .
Нарешті я прибув на місце призначення і прочикавши десь годину з горем пополам мене пустили в адміністративний комплекс. Довгий лабіринт із коридорів мене привів до дверей з табличкою "Головний тренер, Охтень Михаил".
Постукав...з-за дверей почув ствердження, що можна увійти. Легким та повільним кроком я ступив всередину. Невеликий кабінет прямокутної форми одразу справив враження якщо так можна порівняти - "поле битви, де літає по ній він...полководець" - Михайло. Від тактичної дошки до столу, туди і назад, записуючи щось у блокнот бігав тренер. В кабінеті не було нічого лишнього - настінний годинник, грамоти, гора паперів на журнальному столику та десятки інших "тренерських" примочок. Атмосфера витала підготовча, до наступного матчу з "Баєю" не так вже багато і залишалося. Нарешті погляд впав і на мене. "Доброго здоров*я, це якими такими шляхами?" - промовив посміхнувшись менеджер і розважливою ходою направився до мене.
"А такий от сюрприз я вже давно запланував. Привіт" - сказав я, тиснучи його руку. "Ти хоть колись відпочиваєш?" "Дем*ян, перемога - любить підготовку" - з привітністю в очах сказав Михайло, жестом запрошуючи сісти.За мить ми сиділи вже за тренерським столом і обмінювалися різного роду інформацією. За жвавою бесідою час летів нестримно. То ж пора вже було виконувати і місію свою - взяти інтерв'ю. Щоб не втомлювати остаточно свого співрозмовника зупинився я на головному, ось друзі короткий виклад всього, що вдалося мені привезти з подорожі і зробити доступним для вас:
Re, Ukrainec: "Вже наживо вітаю тебе із новим місцем працевлаштування. З моменту назначення пролетіло вже пів року. Поділися будь ласка, як зустріла тебе Гоянія та вболівальники тут? "
Re, Moria: "Дякую (посміхається).Оо, так, в добрій компанії час летить непомітно ... Коли було прийнято рішення очолити Гояс, я знав на що іду і бачив, що це те місце де не буде часу на розваги. Клуб по силі практично перебував у четвертому десятку бразильської федерації, каса напіпорожня, лідери у поважному віці. Втриматись на таких "тоненьких" ніжках в серії "В" було ой як складно - але зібравшись всі до кучі - гравці, представники фан. секторів, адміністративний корпус, дійшли згоди, що усі навантаження будемо долати разом не зважаючи на ті труднощі, які стоять у нас на шляху. Великою мірою заслуга у всіх наших здобутках лежить на нашому капітанові Жилберто да Силва Мело - це Капітан з великої літери - це наша опора, наш стержень! Нажаль його вік невпинно зростає і як ми всі знаємо сили це не додає - на жаль ..." -зітхнув головний тренер, набравши повітря і вичекавши яку долю паузи продовжив -
"Після недавньої розмови тет-а-тет з Жилберто він запропонував принести себе "в жертву" заради подальшого розвитку команди. Якщо нам запропонують "хороші" гроші, то він міг би дати шлях молодим і перспективним гравцям в майбутньому. Також Фабио Гонсалвес дос Сантос, наше молоденьке "мавпинятко" (так називають його колеги - і не за зовнішнісь - він, до речі, дуже вродливий, молодий козак а за рухливість і стрибучість) може змінити клуб, так як на це є дуже вагомі причини - і цього ми не приховуємо - нажаль основною складовою розвитку клубу є фінансова частина всієї справи" - констатує менеджер.
"Звичайно одним із важливих складових - це звичайно є наші вболівальники. Ми не завищуємо ціни на квитки і вони відповідають нам аншлагами на "Серра Доурада", що додає нашим гравцям більше наснаги і змушує викладатися на всі 100 - ось вам і результат" - каже тренер.
Re, Ukrainec: "Слідкуючи за командою можна відверто сказати, що при не зірковому підборі гравців клуб показує досить таки пристойний результат, я би навіть добавив - вищий від своїх реальних можливостей...В чому секрет, Михайле?"
Re, Moria: "В нас є таємна зброя" - жартує. Та ні, секрету особливого не має ... Ми намагаємося бути єдиним цілим, підтримувати в колективі бадьорий мікроклімат, професфйно відноситись до своїх обов'язків і не забуваємо, що насамперед ми граємо для своїх вболівальників і сами отримуємо насолоду від ігрового процесу. Htuekzhyj влаштовуємо для всіх охочих піші та велосипедні прогулянки до Національного парку Pireneus, спілкуємося, організовуємо благодійні зустрічі в дитячих будинках, школах, таборах ...Ми як одне ціле."
Re, Ukrainec: "На стику минулого і теперішнього сезонів ви обзавелися новою інфраструктурою і "Гояс" цим тепер не поступається своїм соперникам. Скажіть, наскільки це дійсно підсилило команду?"
Re, Moria: "Так, нам вдалося підшукати трішки коштів ззвоні, додати свої збереження і звести новий рівень бази, оновити Фітнес-центр, облаштувати новим покриттям Тренінг-центр, а також взяти до штату більш професійного юриста, маркетолога. Ну і звичайно наша гордість це ДЮСШ. На початку цього сезону, до головної команди був переведений, ще школяр - п"ятнадцятирічний Велинтон Жуниор Феррейра дос Сантос. Ми плекаємо надію, що цей хлопчина буде рости у всіх показниках і стане гідним представником нашого клубу в збірній Бразилії і світового футболу в цілому."
Re, Ukrainec: "Які плани, задачі ви ставите перед командою у майбутньому?"
Re, Moria: "У нас плани і задачі йдуть пліч о пліч - стати чемпіонами Бразилії!" -сміється. "Звичайно це задача не з легких, але мрії матеріальні - "Ах, якби збулася моя мрія! Яке життя настало б тоді ...!" Ці чудові рядки пісні з добре відомого з часів дитинства мультфільму "Летючий корабель" і до цього дня дуже актуальні. Мріють всі. І мріють завжди... Хтось у більшій мірі, хтось у меншій, головне - старанно працювати."
Re, Ukrainec: "- Михайле, в цьому сезоні плануються якісь придбання, зміни у команді? Майбутня зірка, Фабио Гонсалвес дос Сантос залишиться в клубі? "
Re, Moria: "Дивлячись на те, як піде процес задуманого розвитку" - дипломатично відповідає респондент ... "Покищо ми не володіємо достатніми коштами аби поновити склад висококваліфікованими гравцями, тому будемо намагатися утримати темп вже "битим складом". Не виключено що все ж нові обличчя з*являться з початком другого кола, але більш детально поки що я утримаюся це коментувати."
Re, Ukrainec: "І на останок, поділіться, емоціями, враженнями від федерації і бразильського футболу в цілому."
Re, Moria: "Як я і писав в своєму резюме на клуб, грати в Бразилії це була моя мрія з того часу як я зареєструвався в WIFA - чому?... - нннуууу дуже вже подобється мені їхній стиль футболу, подобється ще з 1982 року - удар ЕДЕРА, швидкість ЗІКО, СЕРЖИНЬО, ФАЛЬКАО, ЖУНІОР, пеналі СОКРАТЕСА" - пригадує тренер. "Бачити таке дійство - мов дивитися на весняний світ із вікна камери СІЗО, мабуть." Тут вже голосно зареготали ми обоє. Взявши наші емоції під контроль, ми продовжили.
Re, Moria: "А грати в когорті таких знаних і авторитетних менегерів, якими наповнена НФБ - це подвійна насолода і разом з тим відповідальність. Хотілося б більшого спілкування на форумі - чи ж нам немає що сказати один одному?!.. - Ми єдина бразильська родина! Більш того ми граємо під орудою, на мій погляд, одного з найкращих президентів на теренах WIFA - Дьома, це не лесть - це правда." Змушений зазначити, що увінеав мене Moria в краску.
Re, Moria: "І під занавіс скажу - давольна психологических эксцессов, довольно самобичеваний и самокопаний... Пора начинать трудовую буржуазную жизнь!!! Всім нашим успіхів і до зустрічі на полях."
На цих словах інтерв*ю було закінчено. Обмінявшись емблемами команд і міцним рукостисканням я пішов на вихід. Вечірня Гоянія радувала своїм теплом не тільки тіло, але й душу. "И билет на самолёт с серебристым крылом" - заграло всередині. "Ну знаєте, як о то буває? Вчіпиться одна пісня чи бодай один її рядок і засідає в голові надовго..." "Бодай актуально" - подумав я, заглибившись на своє місце в літаку. В літаку...що взмахнув крилами, напраляючись додому...
Тіршки веселої, реальної історії -
"Клуб был основан сравнительно недавно 6 апреля 1943 года болельщиками «Палмейраса», в честь которого получил свои цвета. В первый год существования команды было зарегистрировано всего 33 болельщика, что стало предметом шуток и насмешек со стороны других команд Гоянии, больщики которых называли в 1950-е и 1960-е годы «Гояс» «Клубом тридцати трёх» (порт. Clube dos 33).
Свой первый матч команда провела в форме, пожертвованной командой «Америка Минейро», чьими цветами также были зелёный и белый, причём зелёных футболок с белыми полосками не хватило и два футболиста играли против «Атлетико Гояниенсе» в белых футболках."
Ось так)
P.S. Подяка Morii, за час та відповіді.
Наступного разу поїдемо в гості до...а не знаю, кинемо жереб. )
"Міста контрастів" - спало на думку, як тільки ступив я на землю. 15 хвилин у столиці штату, а я почуваю себе відрізаним від світу, правда у хорошому аспекті - нема шуму, постійних заторів, а головне - зникли кілометри бруківок та тіні гігантських будинків. "Та у вас тут просто таки зелений рай" кажу я таксисту згодом , що поволі, немов на екскурсії везе мене до готелю. Крізь чорні, густі вуса помічаю посмішку, з видом повної зайнятості середніх літ чоловік відповідає: "Дійсно, так є", і згодом... немов прокинувшись зі сну, із здивуванням: "Ви що, не знали? Гоянія має найбільшу зелену площу на одного жителя в країні, і...і... займає друге місце після Едмонтону у світі, о так." - гордо додає він, підносячи вказівний палець вгору.
Нарешті я прибув на місце призначення і прочикавши десь годину з горем пополам мене пустили в адміністративний комплекс. Довгий лабіринт із коридорів мене привів до дверей з табличкою "Головний тренер, Охтень Михаил".